Ти також нічого, Зьома, не робиш, Тільки вечором під неоновим світлом бродиш. З носа кров тече, зубами клацаєш, У великих окулярах за допінгом шастаєш.
Поринь у Глубоке море, Зьома, Намисто в мушлі казок і русалка в ньому. Стрибай, взлітай, лети у піднебесся, Кидай намисто в горло і ти воскреснеш.
Ти вдихни цей день, ти вдихни цей смак! Проковтни цю ніч, політай ві снах!
Кригою твоє тіло покривається, Коли на третій стадії нове вживається. Бродить кров у венах твоїх, шкіра осипається, Бажання з можливостями не збігаються.
Тепер ти у темній печері, Павуки в’ють гнізда у твоїх кучерях. Які кучері? Які павуки? Ти лисий, Зьома. Роздупляйся і пи*дуй додому!
